Історія одного шедевра. «Похорон кошового»: картина на межі століть


Олександр Мурашко часто згадував своє дитинство, коли він лежав у ліжку, а бабуся розповідала героїчні історії про козаків. Маленькому хлопчикові уявлялися переможні битви, суворі гетьмани, посиденьки на Запорізькій Січі біля вогнища і далекі походи на човнах. Згодом пройдуть роки і всі ці спогади він втілить у картині «Похорон кошового», яка стане у його творчому доробку чи не найважливішою. Досі мистецтвознавці дивуються — як в одній роботі митцеві вдалося так детально відтворити народний ритуал похорону.

 

Художник народився 26 серпня 1875 року у Києві. Його виховувала бабуся, яка була простою селянкою. Згодом хлопчик переїжджає мешкати до свого вітчима, що мав іконописну майстерню. Господар став активно залучати пасинка до роботи, але той працював неохоче, адже мріяв піти вчитися і стати великим художником, а не просто створювати лики святих. Пізніше він згадував роки, прожиті у вітчима, так: «Якось розмалював недавно побілену стіну сходів, за що отримав значного прочухана. Мріяв: коли виросту – стану великим художником, але батько й слухати про це не хотів. Йому були потрібні працівники в іконописній майстерні…»

 

Врешті-решт між пасинком і вітчимом виникає конфлікт. Підліток втікає з дому, збирає трішки грошей і таки їде вчитися до Санкт-Петербурга. Вступає до Вищого художнього училища, що діяло при Петербурзькій Академії, і згодом потрапляє до майстерні Іллі Рєпіна, який був кумиром тамтешньої молоді. Подейкують, що саме його картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» надихнула юнака на створення однієї з найвідоміших робіт — «Похорон кошового». За сюжетом вона стає ніби продовженням рєпінських «Запорожців…», адже на ній зображено похорон кошового, хороброго Івана Сірка, який також присутній на полотні Рєпіна.

 

 

Ця єдина на історичну тематику картина Мурашка просякнута скорботою. Обличчя запорожців суворі і засмучені, а кожна фігура – яскравий характер. Особливо колоритною є центральна постать — старий козак, який несе на подушці символ отаманської влади — булаву. Подейкують, що для цього образу художникові спеціально позував шістдесятирічний письменник Михайло Старицький, автор п’єси «За двома зайцями».

 

Похоронна процесія на картині рухається урочисто. Домовина, традиційно накрита червоною «китайкою», ніби пливе на могутніх плечах козаків. Дехто з них несе у руках запалені свічки, які м’яко розганяють темряву, а фоном для запорожців слугує похмурий ліс. Від чого гнітюче враження тільки підсилюється…

 

У 1900 році Олександр Мурашко представляє «Похорон кошового» на конкурс та отримує найвищу нагороду — золоту медаль, а разом з нею можливість три роки навчатися за кордоном за рахунок Академії. Отже, можемо впевнено сказати, що у творчій біографії Мурашка картина стає визначальною. Нею він не тільки залишає позаду своїх конкурентів, серед яких було багато талановитих російських художників, але й отримує унікальний шанс виїхати до Європи. На нього чекає Рим, Венеція, Париж, а з ними нові перемоги і визнання.

 

Текст: Степан ГРИЦЮК

Читайте на эту же тему:

система комментирования CACKLE